Шановні педагоги, батьки та учні!
Ось уже моя третя дитина назавжди залишає поріг 22-ї школи, а серце так само тьохкає від усвідомлення урочистості та неповторності цього дня.
Думаю, кожен з нас, батьків, пам’ятає, як 11 років тому ми заводили своїх переляканих та зніяковілих малят до 1-го класу та передавали в руки вчителям,
А сьогодні перед нами стоять уже дорослі юнаки та дівчата, сповнені мрій, амбіцій та прагнень.
Спасибі Вам, дорогі наші вчителі! Саме завдяки Вам світ довкола став для наших дітей немов розкрита книга!
Спасибі за терпіння, спасибі за недоспані ночі над учнівськими зошитами, спасибі за любов, якою так безкорисливо обдаровували наших синів та доньок! Нехай це все Вам сторицею повернеться!
Надзвичайно влучно було сказано кимось із мудрих: «Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі». Тож ми бажаємо Вам якомога більше перемог та звершень у щоденній праці і надалі!
Дорогі одинадцятикласники! Звертаюся до Вас від імені усіх батьків! Нехай Ваші цілі будуть правильними!
Пам’ятайте про вічний закон сіяння та жатви: все, що Ви зараз вкладаєте у своє майбутнє обов’язково матиме свого часу свої плоди!
Нехай Ваш вибір між добром та злом, між прекрасним та потворним, справедливим та несправедливим, достойним та недостойним, величним та нікчемним завжди буде саме на користь першого!
Розкривайтеся як фізично, так і духовно, набирайтеся з кожним роком досвіду та мудрості, постійно вчіться, адже навіть мудрий Сократ казав: «Я знаю, що я нічого не знаю!»
Життєві труднощі і навіть помилки сприймайте, як можливість стати ще кращими та досконалішими.
Пам’ятайте! У Вас не буде шансу прожити своє життя ще раз!
Пам’ятайте, що ми Вас любимо і завжди молимось за Вас! В добру путь!
Шолом Тетяна Павлівна